круглі кружечки

Ну все, я вже точно на новій роботі.
Платять більше, а працюю менше і насиченіше.
Іноді цікавіше. От вчора познайомилася зі справжнім англійським лордом - чудесним дідусем зі світлим розумом і гарним почуттям гумору. Він мені руку потис, але я її майже одразу протерла хендсанітайзером.
"В офісі" або, як у нас кажуть, "на базі" буваю десь раз на тиждень.
І це двічі прекрасно, бо вона в жопєміра.
Практично нікого там не знаю, і, схоже, більше ні з ким знайомитись не доведеться.
Коротше, суцільні плюси.
Мінус - робота неофіційна, з усіма наслідками.

Виявилося, що я зовсім не розхлябана, а очінь даже пєдант. Мабуть, в мені активувався якийсь австрійський ген. От вчора знову ж таки прийшла на зустріч рівно на 8:30 ранку. Це при тому, що останні років 8 раніше 10:00 я прокидалася тільки в якихось екстренних випадках пару разів на рік. Це всьо універ винен, туди його в пєнь.

Завдяки тій же людині, котра фактично передала мені цю роботу, та ще й так, що навіть резюме писати не довелось, я відкрила для себе Oliva - дуже приємні заклади з на диво хорошим сервісом як для своїх цін. Схожі на європейські сіті-кафе. Всіляко рекомендую.

А ще мені терміново потрібен нетбук. Поділіться шолє досвідом юзання оних.

Щойно знайшла вдома якісь лєві сто євро.
Корисно буває поскладати бумажки в шухляді.

Виявляється, в "Метро" можна розплатитися тільки спеціальною карткою "Приватбанку", яку треба окремо замовляти, мабуть, за якесь немале бабло, у відділенні банку в магазині. А якщо людина не хочете мати справу з "Приватом" - що в принципі не дивно - і при цьому робить гуртові закупи на тисячі гривень, то їй у прямому сенсі треба приходити з торбою грошей. Маразм. Вперше з подібною системою стикаюся. І хоча в совку такими способами розрахунку й не пахло, але сам метод - совок іще той.
Дуже хотілося кинути всі покупки просто на касі і піти, але серед них були маленькі вішачки, які я нарешті (оу є!!) знайшла. А шукала всюди останніх років, мабуть, 5. Дивно так, одяг же різних розмірів, а от вішачки переважно одного. І для мене завеликого - без шкоди для речей можна було тільки куртки і сорочки вішати. Але плечі все одно з часом витягувалися.
Коротше, тепер в мене 27 ідеальних тридцятип'ятисантиметрових вішалок. Завтра перевішаю все, що може висіти :)

Сусід моєї тітки - мисливець. У нього завжди було по 4-5 спеціальних собак, схожих на тер'єрів, які в нас називалися просто - порода мисливська. І звалися вони теж невигадливо - Зорька, Бєлка, Стрелка, Майка, Тур, Жучка і т.д. Вони були зовсім не схожі на інших псів - такі розумні, стримані й тихі. Якщо гавкали на чужих, то мінімум разів і після кожного дивилися, чи почули господарі. Їсти просили не казячись - хитали обрубком хвоста і пильно дивилися. І справді розуміли, що ти їм кажеш. Спеціальним командам їх ніколи не вчили.
А от Бєлка була по доброму скажена і припадочно-радісна сучечка. Я ніколи не бачила, щоб вона сиділа, стояла чи ходила - тільки стрибала, причому найчастіше відшовхуючись усіма лапами. І коли мені було 6 років, вона вистрибувала вище мого зросту, тому я її спочатку трохи боялася. Ще Бєлка голосно гавкала, скавучала, нявкала і пищала. Мабуть, вона була соромом своєї породи, тому господар її не любив, на полювання не брав і тримав в далекому закутку, куди ніхто не заходив. А ми, малі, її обожнювали, це була ідеальна дитяча собака, яка всім радіє і ніколи не втомлюється гратися.

Їхала я вчора в ліфті з такою собакою. За вісім поверхів вона встигла обійти всю кабінку між ногами людей, обплутавши їх повідком, залізти в мій чобіт - з розмаху загнала мордочку в халяву, стати на задні лапи і пильно подивитися мені в очі, а на виході примудрилася запхати свою допитливу голову мені під куртку і там застрягти, бо куртка знизу стягується і получаєцця колокольчік. Господареві було за неї соромно, він весь час її смикав і кричав. Дурень, коротше. І навіть не мисливець.

білка!

Кажуть, завтра буде пресуха "Київенерго" чи "-водоканалу", на якій оголосять, що гаряча вода в столиці України тепер буде по графіку. Цікаве співвідношення годин, коли так, і годин, коли ні.
І ще цікаво, кому пощастить. Тим, хто рано встає - київводоканал дає?
І що буде, наприклад, з басейнами, в один з яких я ото, прастітє за каламбур, намилилася не пізніше як цієї суботи?
А може пресуху відмінять у зв'язку з обмеженням масових зібрань під час грипу?

Бляха, ще тільки четверта, а вже темно. З таким освітленням мій фіалєтовий вазон скоро весь вимре.

у фільмі Sur mes levres голову Венсана Касселя грає голова Жерара Депардьє

Я мушу в дечому зізнатися. Оту книжку, яку я переписувала, коли хворіла на грип, мені довелося спиздити в бібліотеці. Бо книжки в ній можна було брати додому тільки на 2 тижні. Мені її дали повторно за особливі заслуги, гг, але знов таки всього на 2 тижні. На той час мене повністю поглинув процес переписування та ілюстрування, який до того ж набрав загрозливо маніакальної форми. Тому я придумала план викрадення і навіть прорепетирувала його вдома перед дзеркалом. Коротка інструкція подається винятково з метою ознайомлення і подальшого засудження мене, і зовсім не є керівництвом до дії.
( інструкція. спалити після прочитання )

Щойно бачила в метро Гюльчатай дєвочку, яка закривала лічіко шарфіком, ну, таким поліестровим, який харашо плавиться. За тих пару зупинок вона його пару раз знімала і складала заново - ясно, що зовнішній бік става внутрішнім і навпаки - говорила по телефону, чухала носа, терла око і весь час шарфа торкалася, бо як же той поліестр може втриматися на її носі? Я спробувала уявити, як та дєвочка його що 2 години прасує гарячою праскою. Не кажучи вже про те, наскільки його одношаровість взагалі непробивна для вірусів. І що найголовніше - дєвочка в своїй інтерпретації мінздоровівських і особисто юліних рекомендацій така не одна.
Пропоную цей карнавал і празнік духа проводити під оксюморонним гаслом: "Одягнімо маски, штоби дурь каждого била відна!"

З.І. Я не намагаюся зараз висміяти людей, які, боячись захворіти грипом, носять маски чи їдять арбідол. Це чудесно і безумовно принесе їм якусь користь. Але не треба плутати епідемію з маскарадом.

мені дуже соромно і водночас дуже хочеться сказати "їбанутись!". але наодинці з собою я не матюкаюся.
щойно на сон грядущий в уніані прочитала, що міністр закордонних справ у нас - петро порошенко.
причому, як сказав гугл, вже 3 тижні!

ну, добраніч, чи шо?

Коли в мене був грип в 5 класі, я від нічого робити почала переписувати в товстий зошит книжку "Мій прадідусь, герої і я", точніше історії, які вигадували головний герой і його прадідусь. З власними ілюстраціями. Я взагалі любила робити щось довго і одноманітно, будь то зав'язування вузлів на шнурках до самого їх кінця, чи малювання кружечків в кожній клітинці на кожній сторінці 48-сторінкового зошита. Жила б я в якійсь продвинутішій країні - мене б записали в аутисти і не змушували соціалізуватися, гг.
Так от, я думаю, що завдячую грипові і нудьзі, ним спричиненій, тим, що стала писати досить грамотно і швидко. І хоч яка там грамотність у 5 класі, але вона в мене була жахливою, і я нічого не могла з тим зробити. Не відчувала я мови і всьо тут. А після списаних двох зошитів на 96 сторінок (так довго я не хворіла, просто трохи захопилася :) - змогла не просто слова правильно писати, а й розділові знаки в діалогах ставити, а ще всякі тире і двокрапки. Мене це навіть колись врятувало від тройбана з історії. Нам треба було написати на уроці твір на тему "Один день на Запорізькій Січі". В мене тоді були великі трабли з тайм-таксказать-менеджментом і я написала тільки половину. Зате закінчила її фразою типу "але я не втрималася - зазирнула". Так от історичка мені поставила 5 саме за тире, і коли оголошувала оцінки, то так і сказала. Да, вона дивна жінка.
Коли в мене був грип в 9 класі, а після нього - одразу ж карантин в школі, я три тижні підряд дивилася серіал шото там про Сансет-Біч. Через тиждень в мене був уже спортивний інтерес - дочекатися, коли ж у них закінчиться той безкінечний день. Але за три тижні сансету і наступного санрайзу так і не сталося. І нічого корисного в собі я не витренувала. Коротше, більше я хворіти на грип не хочу. Так їм і перекажіть.

І щоб двічі не вставати. Пішла оце купити аскорутину в аптеці. Мені його призначили практично жменями - авось і поможе від ламкості капілярів. Але прикол в тому, що основний його компонент - вітамін С, який нинчє в моді, тому аскорутину нема в жодній аптеці в моєму районі. Ну не западло, га? Так і хотілося вже в дверях повернутися і сказати тим усім нервовим жіночкам з черги, яку я дарма вистояла: "А в мене вдома лежить півпачки анаферону, БУГАГА", - а тоді шустренько втекти.

Прийшла оце і з горя скачала "Spread" з Ештоном Катчером, бо чомусь думала, що він на одно ліцо з Джошем Хартнетом, а той мені подобається, бо в нього обличчя як в задрота, принаймні в моїй галереї образів, а ще Олег Гусєв тоже так виглядає і тому мені теж подобається, но футбол я всьоже не пішла дивитися. Ну, вобщєм, хароше кіно. І не смішне. А ще отой Джош-ерзац тоже нічо такий. Тіки нафіга він штани підкочував??
А кстаті - ніхто не додумався приписати Катчеру українські корені? В нього ж прізвище - Кучер (Kutcher)!

Схоже мене таки покусав вогняний корал, точніше я таки довбанулася коліном об вогняний корал. І мені не подобаються дві речі - власне (не в сенсі - моє) коліно і те, що воно чухається, бляха, неймовірно. Хоча коралу, мабуть, теж мало що сподобалося.
У мене є ще й інша версія, і тут теж варто вжити слово "неймовірно". Коліно могли підступно отруїти діоксином, бо дуже вже воно нагадує обличчя Юща.
Також у мене побито і подряпано ще трохи ніг, деякі пальці і деякі руки.  Ну, а загалом я засмагла, і дуже всьому радію, і всім усміхаюся, якщо забуваю стримуватися. Нерадісно тільки від холоду. Взагалі треба якось виписатися з моєї типу нордичної (вроді то вона, але я якийсь її компактний варіант) і записатися в середземноморську расу. А тоді щоб головний расист взяв і змусив усіх переселитися згідно виданих документів. Долой демократію і всьо такоє.

Оце намітився у мене фріланс з нордичними мужчінами. Якщо добре заплатять, поїду на якусь частину зими подорожувати Єгиптом чи ще там кудись недалеко, де блондинці з радістю не дадуть вмерти від голоду, а также запропонують руку і серце (бажано їх все ж не їсти). Ну, чи в іншій послідовності.

Бляха, відколи приїхала цілий день думала, що це якийсь флешмоб тут новий, шолі, ну, що всі пишуть про педофілів. І то так загадочно, що коли не в темі, то й не просічеш нічо. Тьху.

звільнятися набагато довше, ніж навпаки.
особливо, якщо відділ кадрів в одному місці міста, а директор і решта персонажів з обхідного листа - в іншому.
причому ота решта буквально за останній тиждень здійснила велике переселення. якби в мене була манія величі, то я б подумала, що то вони спеціально так зробили, щоб заплутати найбільшого в світі топографічного ідіота, тобто мене.
але насправді це результати бурхливої роботи нового начальства, яке не втомлюється оптимізувати процес. тобто переїжджає у кращі кабінети, а всяких там дизайнерів, сисадмінів і порно-промо-відділ переселяє в гірші.

айтішники сьогодні ліквідували мій профіль і анфас і корпоративну пошту.
але перепустку ще не забрали, бо ніяк не вирішать, хто ж її власне має забрати - бухгалтерія чи режимна служба (в народі - "охорона").
ну, і завершилася епопея моєї чашки з дикими котами. я думала, що загубила її, коли переселилася з міжнародки до верхнього ньюзруму. але виявилося, що моя попередниця залишила там свою чашку - за дивним збігом обставин точну копію моєї. от з неї я й пила майже рік. а сьогодні вона пропала. і ніде не знайшлася. зате коли я зайшла попрощатися з рідною міжнародкою, то побачила ту свою, давно зниклу і обшукану в усіх можливих місцях чашку! постійні мешканці міжнародки сказали, що вона там стоїть вже кілька тижнів. за цей час у ній завівся всього лише намертво присохлий до стінки пакетик чаю. а могло ж виявитися і щось набагато гірше.
а ще я забрала зі своєї тумбочки чужий красівий магнітик з китайським олімпійським мішкою і пачку якихось польських листівок. в тумбочці залишився дрібний хлам. а ще - пачечка гречки, совєцьке шампанське і невпізнана мною м'яка тварюка з довгим хвостом, мабуть, співробітник режимної служби, який стереже те все добро.

а тепер запитання: може, хтось знає, чи офіційно буває такий день, коли треба зі всіма обійматися? бо після довгих і велелюдних прощань за останні кілька днів мені це страшенно сподобалося.

зробили зі злобного інваліда героя-коханця, вротїмноги

купила собі японські кросворди, в яких можна розгадати-намалювати ірочку білик чи льоню черновецького :)
от тільки папір в них фіговий, а я люблю так добряче замальовувати клітинки - боюся, не витримає.

Ну, тепер ще й про Львів і форум немає часу написати.
Добре, що хоч там я взагалі нічого не фотографувала.

Сьогодні нарешті виспалась. У нашому готелі в Винниках (оу є!) - більш відомому серед місцевих як нічний клуб - власне щоночі були танці-шманці. А вчора ми ще й встали о 6-й і півдня фігачили до Києва. А тоді я ще працювала допізна...
Зате книжок накупила майже на тисячу гривень. Ніколи так багато не тратила за раз на книжки ні в магазині, ні на виставці. І взагалі ніколи не була на "Форумі видавців". На щастя, на жоден захід в його рамках я не потрапила і ні з яким молодим сучасним письменником нічого не випила. Попри те, що цілий день і вечір неділі ми гуляли і навідувалися до надзвичайно приємних львівських ресторацій та кнайп. Було дуже хороше. Як завжди мені буває у Львові.

Оце згадалося наостанок, що ми везли повний багажник книжок. Цікаво, що подумали б даїшники, якби туди зазирнули? І чи можна було б книжками відкупитися від цих луценкових орлів, як ми відкупилися недійсними талонами на бензин дорогою туди?

Оце побачила, як з голови мурахи виріс гриб кордіцепс. Просто Чужий якийсь. Уууууу. Стрьомно.
Погуглила грибочка. Всі посилання на першій сторінці - пропозиція купити "лічєбний гріб от всех болєзнєй кордіцепс". Ага, щас.

Це на українських торентах акція "золотий серпень", можна качати все підряд і воно не буде враховуватися в рейтингу. От я й запаслася впрок купою великовагових фільмів. І 10 серій БіБіСі Планета Земля скачала. Просто мегашикарний цикл в плані картинки. От мураху, з якої ріс грибочок, вони знімали три тижні, сказав голос за кадром. А це ж її перед тим треба було знайти. І ще цікаво, як ото вони знімали пінгвінів при мінус шістдесяти?

А ще я роблю візу в Шенген. Вже маю всі бумажки. Треба тільки фоток зробити і ксероксів.
Якщо дадуть на півроку - буду літати на вихідні, куди Віззейр пошле. Типу вечеряти в Париж Катовіце.

Ех.